Після дорожньо-транспортної пригоди багато власників автомобілів інтуїтивно звертаються на станцію технічного обслуговування, очікуючи, що майстер СТО зможе не лише відремонтувати авто, а й коректно визначити розмір завданих збитків. На перший погляд це здається логічним: саме майстер бачить пошкодження, розуміє складність ремонту та може назвати орієнтовну вартість робіт. Проте між ремонтом автомобіля і професійною оцінкою наслідків ДТП існує принципова різниця, яку часто недооцінюють. Саме ця різниця згодом стає причиною фінансових втрат, спорів зі страховими компаніями або складнощів у суді.
Майстер СТО – це фахівець з відновлення технічного стану автомобіля. Його основне завдання полягає в тому, щоб повернути транспортний засіб у робочий стан, використовуючи доступні технології, запчастини та власний практичний досвід. Водночас оцінка автомобіля після ДТП – це не лише питання ремонту, а комплексний техніко-економічний і доказовий процес. Саме тому оцінювання шкоди не може зводитися до кошторису або усної «прикидки» вартості робіт, навіть якщо її озвучує досвідчений майстер.
Професійна експертна оцінка автомобіля після ДТП передбачає аналіз не лише того, що потрібно відремонтувати, а й того, як саме виникли пошкодження, чи пов’язані вони з конкретною аварією, які з них можуть мати прихований характер і як ці дефекти впливають на загальний розмір матеріальних збитків. Майстер СТО зазвичай не досліджує механізм ДТП, не аналізує напрямок удару, швидкість руху транспортних засобів або причинно-наслідковий зв’язок між зіткненням і кожним конкретним пошкодженням. Без цього будь-яка оцінка втрачає об’єктивність і доказову силу.
Ще одна принципова відмінність полягає у правовому статусі результату роботи. Кошторис або попередній розрахунок СТО створюється для внутрішніх потреб ремонту. Він не призначений для використання у спорах зі страховими компаніями або в судових процесах, оскільки не містить необхідного технічного обґрунтування, не базується на затверджених методиках і не має структури, яка дозволяє перевірити логіку розрахунків. У результаті такий документ може бути корисним для планування ремонту, але практично не має значення як доказ.
Важливим фактором є і конфлікт інтересів. СТО зацікавлена у виконанні ремонтних робіт, а отже її розрахунки орієнтовані на формування вартості послуг, а не на неупереджене встановлення розміру шкоди. У таких кошторисах часто відсутній аналіз альтернативних варіантів ремонту, не враховується економічна доцільність відновлення окремих елементів, а також ігноруються аспекти, які не впливають безпосередньо на обсяг робіт, але мають значення для компенсації, наприклад приховані дефекти або знецінення автомобіля після аварії.
Практика показує, що використання оцінки від СТО як єдиного орієнтиру часто призводить до ситуацій, коли власник автомобіля погоджується на занижену компенсацію або починає ремонт без належної фіксації повного обсягу шкоди. Після цього довести наявність додаткових пошкоджень або обґрунтувати збільшення суми збитків стає значно складніше, а іноді – неможливо. Особливо гостро ця проблема проявляється у випадках, коли приховані дефекти виявляються вже в процесі ремонту, але документально вони не були зафіксовані як наслідок ДТП.
Саме тому у спірних або фінансово значущих ситуаціях важливо чітко розмежовувати ролі. Майстер СТО повинен займатися ремонтом і технічним відновленням автомобіля, тоді як оцінка збитків має виконуватися незалежно, з урахуванням технічних, економічних і правових аспектів. Такий підхід дозволяє отримати об’єктивну картину наслідків ДТП, уникнути конфлікту інтересів і сформувати надійну основу для подальших рішень щодо компенсації.
У підсумку різниця між оцінкою від СТО та повноцінною експертною оцінкою полягає не в «рівні досвіду», а в самому підході до роботи. Лише незалежний аналіз, виконаний за відповідними методиками, дає можливість перейти від суб’єктивних припущень до чітких фактів і цифр. Саме це дозволяє власнику автомобіля захистити свої фінансові інтереси і не втратити частину компенсації після дорожньо-транспортної пригоди.
